Пам'ять про мужніх борців українського визвольного руху

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині завершився життєвий шлях чотирьох незламних борців українського визвольного руху. У нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич (псевдоніми: Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець, а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Про життєвий шлях і діяльність Марії Римик тривалий час було відомо вкрай мало. Причиною цього був надзвичайно високий рівень конспірації: вона входила до найвужчого кола довірених осіб Проводу ОУН, підтримувала зв’язок із Головою Служби безпеки ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (псевдоніми Мікушка, Маріян).

У виданні «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник. Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», підготовленому ветеранами підпілля в еміграції, Марію Римик офіційно вшановано серед колишніх учнів Чортківської гімназії як одну з тих, хто «загинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта».

Микола Арсенич мав славу одного з найталановитіших і найобережніших конспіраторів ОУН. Саме під його керівництвом було започатковано й розгорнуто ефективну мережу територіальних органів Служби безпеки ОУН. Він відіграв ключову роль у формуванні та вдосконаленні методів розвідувальної й контррозвідувальної роботи.

Завдяки діяльності Арсенича СБ ОУН перетворилася на один із головних механізмів збереження та виживання українського визвольного руху. Навіть у період масштабних каральних операцій ворога структура залишалася боєздатною. Мережа СБ ОУН вирізнялася чіткою ієрархією та функціонувала значною мірою автономно від інших ланок підпілля, забезпечуючи контррозвідувальний захист конспіративних каналів зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича було нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.